Нотаріальне засвідчення договору - форма, документи, реєстр і ціна

Коротка відповідь: чи кожен договір треба засвідчувати в нотаріуса?

Нотаріальне засвідчення договору здійснює уповноважений нотаріус. TARGMANEBI не є нотаріальною конторою й не засвідчує договори від власного імені. Ми - центр документальних і перекладацьких послуг: заздалегідь збираємо документи, перевіряємо технічні деталі, готуємо переклад, плануємо участь перекладача та організовуємо процес з уповноваженим нотаріусом. Юридичну оцінку тексту та ризиків складного правочину дає нотаріус або відповідний юрист. Адреса: Тбілісі, проспект Давида Агмашенебелі, 118; телефон: 501 11 32 00.

Зміст

1. Три практичні форми договору
2. Публічний акт і засвідчення лише підпису
3. Купівля-продаж нерухомості
4. Договір дарування
5. Договір позики
6. Позика та іпотека - правило, чинне у 2026 році
7. Поділ майна та інші правочини
8. Потрібні документи
9. Процедура крок за кроком
10. Ціна нотаріального засвідчення
11. Онлайн-договори та договори іноземною мовою
12. Часті запитання

Три практичні форми договору

У повсякденному мовленні словами «нотаріальний договір» називають кілька різних дій. Клієнт може мати на увазі публічний акт, складений нотаріусом, засвідчення підписів сторін на приватному тексті або письмовий правочин, призначений для реєстру. Зовні на кожному документі може стояти печатка, але обсяг перевірки та правовий результат різні.

Добрий приклад - перехід права власності на нерухомість. Закон вимагає письмового правочину та реєстрації права, але це не означає автоматично, що кожну купівлю-продаж треба укладати як публічний нотаріальний акт. З іншого боку, у 2026 році до іпотеки, укладеної для забезпечення вимоги за договором позики, застосовується особлива нотаріальна вимога, з винятком для фінансових установ, перелічених у законі. Саме тому єдиної універсальної відповіді для всіх договорів немає.

Чим засвідчення правочину відрізняється від підтвердження лише підписів?

Форму публічного акта використовують, коли нотаріальна форма обов’язкова за законом або коли сторони хочуть повної участі нотаріуса. Нотаріус встановлює особу учасників і перевіряє повноваження представника, дієздатність сторін і справжність їхньої волі. Нотаріус переконується, що текст належно відображає домовленість і відповідає закону, та роз’яснює сторонам можливі правові наслідки.

Під час засвідчення підписів на приватному акті обсяг перевірки вузький. Нотаріус перевіряє особу й дієздатність і підтверджує підпис, але не несе такої самої відповідальності за те, що приватний текст повністю відповідає закону чи повно й точно відображає волю сторони. На відміну від публічного акта, під час засвідчення підпису на приватному акті перевірка повноважень представника також не обов’язкова.

Вибір не варто робити лише з огляду на ціну. Якщо людина продає майно за довіреністю, якщо забезпечується велика позика, якщо правочин стосується майна неповнолітнього, якщо умови складні чи довіра між сторонами обмежена, додаткова перевірка необхідна. Нотаріальний публічний акт зменшує ризик, але жодна форма не є абсолютною гарантією економічного успіху правочину чи відсутності спору в майбутньому.

Засвідчення договору купівлі-продажу нерухомості

Відповідно до статті 183 Цивільного кодексу Грузії, для набуття нерухомого майна потрібні два головні елементи: письмовий правочин і реєстрація в Публічному реєстрі на ім’я набувача права власності, визначеного цим правочином. Право власності не переходить лише через сплату грошей, передачу ключів чи печатку на договорі, якщо не завершено реєстрацію, якої вимагає закон.

На письмовому правочині, що подається до реєстру, має бути засвідчений у встановленому законом порядку або сам правочин, або справжність підписів його сторін. Виняток - випадок, коли сторони підписують правочин безпосередньо в присутності уповноваженої особи реєструючого органу. Тож твердження «кожна купівля-продаж нерухомості обов’язково нотаріальна» надто широке; але належно засвідчений документ і реєстрація все одно є необхідними ланками ланцюжка.

У тексті договору купівлі-продажу треба точно зазначити кадастровий код і опис майна, продавця та покупця, ціну, спосіб і строк оплати, момент переходу права власності, фактичну передачу майна, обтяження, комунальні чи інші зобов’язання та узгоджену сторонами відповідальність. Особливо точних формулювань потребують банківський переказ, авансовий платіж, завдаток або оплата частинами.

Перед підписанням треба оцінити актуальний витяг щодо майна: хто є зареєстрованим власником і чи є іпотека, арешт, право користування чи інше зареєстроване обтяження? Якщо майно продає представник, у публічному акті нотаріус перевіряє чинність довіреності та межі повноважень. Для розпорядження нерухомим майном, що належить неповнолітньому, Цивільний кодекс передбачає дотримання найкращих інтересів дитини та згоду суду.

Гроші, завдаток і реєстрація права власності

Сторони мають чітко розрізняти передоплату, завдаток, аванс і остаточний розрахунок. Неправильне вживання цих слів дає інший результат, якщо договір порушено. Перш ніж іти до нотаріуса, домовтеся, коли й на який рахунок буде переказано гроші, хто подасть заяву на реєстрацію і що буде, якщо реєстр не зможе зареєструвати право.

Нотаріальне оформлення договору дарування

Дарування - безоплатний правочин: дарувальник передає майно у власність обдаровуваного, а обдаровуваний на це погоджується. Дарування рухомого майна, як правило, пов’язане з моментом передачі майна. Натомість дарування нерухомого майна вважається укладеним лише тоді, коли визначене договором право власності зареєстровано в Публічному реєстрі.

Тому для дарування квартири, землі чи іншого нерухомого майна лише домовленості між членами родини чи підписання перед нотаріусом недостатньо як остаточного кроку. Потрібні письмовий правочин, належне засвідчення та реєстрація. Текст має визначати майно, його безоплатний характер, згоду сторін, умови передачі та, якщо вони є, дозволені законом мету чи умову.

Дарування має власні особливі правові наслідки. Закон визнає конкретні випадки, коли дарування недопустиме або його можна скасувати, зокрема правила, пов’язані з грубою невдячністю чи тяжким становищем дарувальника. Тому дарування не варто використовувати просто як «продаж за нульовою ціною». Сторони мають розуміти, чи справді вони здійснюють безоплатну передачу, чи намагаються приховати іншу економічну домовленість.

Договір позики - усний, письмовий чи нотаріальний?

Відповідно до Цивільного кодексу, за договором позики позикодавець передає у власність позичальника гроші чи інші визначені родовими ознаками речі, а позичальник зобов’язується повернути речі того самого роду, якості та в тій самій кількості. Закон прямо зазначає, що договір позики можна укласти усно, а письмову форму можна використати за домовленістю сторін.

Це не означає, що усна позика великої суми - добра практика. Дійсність усного договору не можна встановити лише показаннями свідків. У письмовому документі варто зафіксувати суму та валюту, спосіб передачі, строк і графік повернення, відсотки, неустойку, дострокове повернення, правила повідомлень, забезпечення та порядок вирішення спорів. Окремо важливий доказ того, що гроші фактично передано.

Публічна нотаріальна форма допомагає сторонам зрозуміти умови й упорядкувати докази, але нотаріальна печатка не створює платоспроможності й не перетворює незабезпечену позику на забезпечену вимогу. Якщо кредиторові потрібне забезпечення майном, варто розглянути іпотеку, заставу, поруку чи інший відповідний механізм. Для конкретного ризику необхідна юридична консультація.

До процентної позики застосовуються встановлені законом обмеження та особливі правила. У позиці, забезпеченій іпотекою, треба зазначити узгоджену місячну процентну ставку; Цивільний кодекс також встановлює граничну річну ефективну процентну ставку. Чи відповідають ставка та економічні умови чинним правилам, має перевірити нотаріус або юрист у день укладення правочину.

Договір позики та іпотеки - правило, чинне у 2026 році

Іпотека набирає юридичної сили з моменту її реєстрації в Публічному реєстрі. У договорі мають бути чітко зазначені власник нерухомого майна, іпотекодержатель і, якщо це інша особа, передбачуваний боржник. Сторони також зазначають розмір забезпеченої вимоги, відсотки, строк виконання та інші узгоджені умови.

Стаття 289 Цивільного кодексу в редакції, чинній на 27 серпня 2026 року, окремо передбачає, що договір іпотеки, укладений для забезпечення вимоги, що випливає з договору позики, має бути засвідчений нотаріусом. Нотаріус роз’яснює сторонам правові наслідки порушення зобов’язань за позикою та іпотекою і забезпечує процедури, потрібні для реєстрації іпотеки в Публічному реєстрі.

Закон встановлює й виняток: ця обов’язкова нотаріальна умова не поширюється на іпотеку, укладену для забезпечення вимоги комерційного банку, мікробанку, мікрофінансової організації, небанківської депозитної установи - кредитної спілки або інвестиційного фонду, дозволеного чи зареєстрованого відповідно до закону. Статус конкретного кредитора та чинне формулювання треба перевірити в день підписання.

Іпотека - це забезпечення, а не пряма передача права власності. У договорі критично важливо точно визначити основну вимогу, майно, черговість, наслідки порушення, спосіб звернення стягнення та витрати. Забезпечення приватної позики житлом - правочин високого ризику; сторони не повинні підписувати документ, не прочитавши його, лише через ціну чи щоб швидше отримати гроші.

Поділ майна, угоди між співвласниками та інші правочини

Договір про поділ майна використовують, коли співвласники хочуть виділити спільне майно в конкретні частини, змінити свої частки чи створити індивідуальні права. Якщо угода стосується зареєстрованого нерухомого майна, саме лише підписання тексту не завершить справу - знадобляться кадастрово-технічна основа та належна реєстрація прав у Публічному реєстрі.

Фактичний поділ землі чи будівлі може вимагати кадастрового креслення, формування нових кадастрових одиниць, будівельних чи муніципальних даних і участі кожної особи, яка має права. Просте встановлення порядку користування між співвласниками та юридичний поділ права власності - не одне й те саме. У тексті треба точно зазначити, якого результату хочуть сторони.

Міна, застава, попередній договір, зміни до договору, визнання боргу, припинення зобов’язання, угоди партнерів чи інші приватні правочини також можна укласти в нотаріальній формі, якщо закон це дозволяє або сторони хочуть захисту публічного акта. Кожен із них має свої істотні умови. Зміни до старого договору мають відповідати формі, якої вимагає закон або первісна угода.

Угода за участі представника

Представник може підписати договір від імені сторони, якщо його довіреність містить достатні повноваження для конкретної дії. Складаючи публічний акт, нотаріус перевіряє межі представництва. У правочині з майном часто потрібно, щоб у довіреності прямо були зазначені відчуження чи набуття, конкретне майно, погодження ціни та розрахунку, подання до реєстру і право отримати гроші.

Загального формулювання на кшталт «вирішення всіх питань» для конкретного правочину може бути недостатньо. Довіреність, видана за кордоном, може потребувати апостиля чи легалізації та перекладу грузинською. Варто також перевірити її строк, скасування, передоручення і те, чи справді повноваження охоплюють обтяження майна чи його безоплатну передачу.

Які документи потрібні для нотаріального засвідчення договору?

Точний перелік залежить від виду правочину. Продаж квартири, приватна позика та іпотека, яку компанія встановлює на майно, потребують різних доказів. Фото чи PDF заздалегідь допомагають нам скласти пакет, але нотаріус може вимагати оригінал, засвідчену копію або електронний документ, який можна перевірити в публічній базі даних.

Участь юридичної особи-нерезидента плануйте заздалегідь. Документ про реєстрацію чи представництво, виданий компетентним органом іноземної країни, може потребувати апостиля/легалізації та подання в дозволений законом строк. Назва компанії, ідентифікаційний номер, організаційно-правова форма та посада підписанта в перекладі мають точно збігатися з оригіналом.

Як відбувається процес - 6 етапів

Скільки коштує нотаріальне засвідчення договору?

У формі публічного акта нотаріальна плата за правочин, що має вартість, розраховується за ступеневою формулою. Тобто просто помножити ціну майна на відсоток недостатньо - кожен діапазон має власну базову суму плюс відсоток від частини, що перевищує поріг. Тарифи, опубліковані Нотаріальною палатою станом на 27 серпня 2026 року, такі:

Якщо нотаріальна форма обов’язкова за законом для дійсності правочину, то, згідно з роз’ясненням на офіційній сторінці, плату можна визначати лише у встановленому порядку. Якщо нотаріальна форма не обов’язкова, плату можна визначити в тому самому порядку або за домовленістю між нотаріусом і заінтересованою особою. Для дії, що не має вартості, чи для окремої дії може застосовуватися й інший спосіб.

За винятком особливого випадку засвідчення відповідності копії оригіналу, базова плата збільшується на 5 ларі за реєстрацію дії в електронному нотаріальному реєстрі, з ПДВ. Якщо нотаріус є платником ПДВ, до нотаріальної плати додається ПДВ. Складання проєкту, юридична консультація, технічна робота, копії, переклад, перекладач, послуги Публічного реєстру, апостиль і кур’єр можуть враховуватися як окремі складові.

Щоб дізнатися точну ціну, надішліть нам вид правочину, вартість майна чи вимоги, кількість учасників, мови документів і бажаний строк. Іноді найнижча «ціна нотаріуса» охоплює лише одну складову й не включає реєстр і проєкт. Письмовий розрахунок заздалегідь зменшує непорозуміння.

Онлайн-договори, договори іноземною мовою та сторона за кордоном

Згідно з офіційним роз’ясненням Нотаріальної палати Грузії, онлайн-засвідчення договору відрізняється від онлайн-довіреності. Воно можливе лише на території Грузії, за участі двох або більше нотаріусів. Кожна сторона приходить до зручної для неї нотаріальної контори, нотаріуси з’єднуються між собою через прямий зв’язок, і складається стільки нотаріальних актів, скільки нотаріусів бере участь.

Тобто сторона не може долучитися до цієї моделі просто телефоном з дому чи з-за кордону. Наприклад, одна сторона може прийти до нотаріуса в Батумі, а інша - у Тбілісі. Якщо людина за кордоном, альтернативами є оформлення довіреності на представника, оформлення документа в місцевого нотаріуса з апостилем/легалізацією або звернення до консульства. Дивіться повні умови онлайн-нотаріуса.

Іноземна сторона та участь перекладача

Іноземний громадянин, як правило, може укласти договір у Грузії з чинним паспортом для виїзду за кордон, хоча щодо окремого майна та громадянства можуть діяти особливі обмеження. Якщо сторона не володіє грузинською, нотаріус має переконатися, що вона справді розуміє зміст і наслідки; для цього до процесу долучається перекладач.

У двомовному акті імена, номери, суми, кадастровий код і кожна істотна умова мають точно збігатися в обох текстах. Може бути важливо також визначити, яка мовна версія має перевагу. TARGMANEBI заздалегідь готує переклад, перевіряє транслітерацію та погоджує з нотаріусом форму участі перекладача.

Договір для використання за кордоном

Коли грузинський нотаріальний акт подається за кордон, можуть знадобитися апостиль чи легалізація та повний переклад мовою отримувача. Засвідчення договору, реєстрація права в реєстрі та виконання формальностей для міжнародного визнання документа - окремі етапи. Завжди заздалегідь отримуйте письмову вимогу країни призначення та установи-отримувача.

12 помилок, яких варто уникати до укладення правочину

1. Вважати кожен договір «нотаріальним». Спершу треба з’ясувати, що потрібно: публічний акт, підпис, реєстр чи їх поєднання.
2. Пропустити етап реєстрації. Право власності на нерухоме майно та іпотека у відповідних випадках набирають сили через реєстрацію.
3. Покладатися лише на старий витяг. Власника майна та обтяження треба перевірити повторно перед підписанням.
4. Нечіткі ціна та порядок оплати. Зазначте суму, валюту, рахунок, строк, підтвердження переказу та зв’язок із реєстрацією.
5. Плутати аванс і завдаток. У разі порушення договору ці терміни можуть мати різні наслідки.
6. Не з’ясувати повноваження представника. Довіреність має охоплювати конкретний правочин і важливі дії.
7. Не мати доказу передачі позики. Договір і фактична передача грошей - дві різні речі, які треба довести.
8. Плутати забезпечення з переходом права власності. Іпотека - це не прямий продаж майна.
9. Надто пізно з’ясувати мовні потреби іноземної сторони. Плануйте перекладача та двомовний текст заздалегідь.
10. Застарілі документи іноземної компанії. Заздалегідь перевірте апостиль, переклад, актуальність і повноваження підписанта.
11. Рахувати лише базову нотаріальну плату. Повна ціна може включати проєкт, реєстр, ПДВ, переклад і технічну роботу.
12. Підписувати, не прочитавши. Попри роз’яснення нотаріуса, кожна сторона має й сама звірити імена, суми, строки та відповідальність.

Чому варто готувати правочин із TARGMANEBI?

У процесі укладення договору переклад і технічна підготовка часто так само критичні, як і зустріч із нотаріусом. Помилка в одній цифрі, кадастровому коді, валюті, написанні з паспорта чи імені представника може означати переробку документа або зупинення реєстрації. Ми впорядковуємо документи ще до візиту й заздалегідь шукаємо розбіжності.

Для іноземної сторони ми готуємо грузинський чи двомовний текст, звіряємо транслітерацію з паспортом, плануємо участь перекладача та перевіряємо, чи потрібен іноземному документу апостиль. Якщо в правочині бере участь сторона з іншого міста, ми оцінюємо онлайн-форму з двома нотаріусами або шлях через довіреність.

Наша роль - організація, а не ухвалення юридичних рішень замість сторін. Разом із нотаріусом і, за потреби, незалежним юристом ми намагаємося, щоб процес почався з правильних документів. Для правочину особливо високої вартості, забезпеченого іпотекою чи за участі іноземної компанії кожній стороні варто також розглянути незалежну професійну консультацію.

Як з нами зв’язатися?

Зателефонуйте нам за номером 501 11 32 00 або напишіть у WhatsApp. У першому повідомленні зазначте: вид договору, майно чи суму, кількість і громадянство учасників, чи є представник, бажану мову, строк і де результат треба зареєструвати чи використати.

Наша адреса: Тбілісі, проспект Давида Агмашенебелі, 118. Якщо ви плануєте правочин із майном чи корпоративний правочин, не приходьте лише з паспортом - спершу надішліть нам витяг, довіреність, документи компанії та наявний проєкт. Після попередньої оцінки ми підкажемо, які оригінали взяти з собою і хто з учасників має прийти.

Часті запитання про нотаріальне засвідчення договорів

Офіційні джерела та межі відповідальності

Цю сторінку оновлено 27 серпня 2026 року. Набуття права власності на нерухоме майно, подання правочину до реєстру, укладення дарування, форму позики, реєстрацію іпотеки та нотаріальну вимогу до іпотеки, що забезпечує позику, перевірено за чинним Цивільним кодексом Грузії.

Різниця між публічним і приватним актом, обсяг перевірки нотаріуса, представництво та формальні вимоги до документів ґрунтуються на чинній інструкції «Про порядок вчинення нотаріальних дій». Ступеневу плату залежно від вартості, реєстраційну плату та ПДВ перевірено за чинними тарифами Нотаріальної палати.

Правило оформлення онлайн-договору за участі двох або більше нотаріусів перевірено на офіційній сторінці Нотаріальної палати - «Договір». Ця сторінка є загальним посібником, а не індивідуальним юридичним висновком. Форму конкретного правочину, його допустимість, документи, податки та результат реєстрації уточнюйте в уповноваженого нотаріуса, у реєстрі та, за потреби, в юриста.